Догори Землею

Нічого, нікого як вона,

І ходить лезом босоніж сама.

Нічого, нікого - сам на сам,

Й безсоння спокій не дає ногам

Догори землею

Порою темною

Ходою непевною

Брів до небес.

Лунав металевою

Луною сталевою

Під самою стелею

Падаючи вниз...

Водою святою мив оскал

Й розп'яття срібне я на грудях мав.

До Бога молитов був читав,

До поки серед ночі вовком став.

Луною сталевою

Порою темною

Завів невеселою

Здичавілий пес.

Під самою стелею

Ходою непевною

Догори землею

Я Брів до небес...

В демонів, в демонів, в демонів вірять,

Із ікон, із ікон, із ікон світять:

Може нас, може буть нас не помітять

Догори землею...

Душі неверних ніколи не зцілять

Й пазурі й роги на крила не змінять,

Рай між собою вони не поділять,

Вже не на цій землі десь усіх стрітять...