Грець Із Ним

Я ховав їх безліч разів,

Аж до поки сам не прозрів

Від яскравих і гарячих променів.

Я мовчав, бо бракує слів

І з книжок я їх взять не зміг,

Що колись їх писати багато і сам я вмів.

Раз-раз, і нічого - та й грець з ним.

Клац-клац, чашка кави й цигарок дим.

Ось

І сонце простягає свої руки до землі,

За чорним склом сховаю свої очі і мені

Так добре як ніколи, що й не підібрати слів,

Неначе все довкола саме так, як я й хотів.

Щось шукати і не знайти,

Довго спати й не виспатись,

Десь блукати цілий день і не дійти.

Хтось балакав й мене втомив,

Я повз вуха все пропустив -

Роблю своє і сам собі як і завжди робив.

Хай так, якось вже воно буде,

На смак і колір ми всі різнії люде.

Ось

Дощ зливою пустився, щоб втекти від сивих хмар.

Під парасолі вкрились ті, хто при собі їх мав.

Я на їх місці лаявся б, що ллє, як із відра,

Та добре дома з кавою дивитись все з вікна.