Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій не своїй землі. І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять Ох, не однаково мені.
