До перших із людей

Хто тебе тримав, хто тебе пустив?

Хто тебе спіймав, де крихкі мости?

Хто тебе чекав, хто тебе зустрів?

На слабких руках визначних майстрів

Хто тебе любив, хто тебе віддав

Й на твоїх очах не твоя біда

І найдовший сон у найдовшу ніч

Вирвав сторінки в декілька сторіч

І ти прокинешся, для всіх, хто так тебе беріг

Підеш - не спинешся, знайдеш найдовшу із доріг

Покрита латами, щоб серце не взяли з грудей

Бо всі крилатими були до перших із людей

І для чогось ми, і для когось ми

Найтепліші дні довгої зими

Хто тебе не знав - квітів не зривав

І життя не жив - підбирав слова

Пригортай моря, обіймай світи

Це останній я і навіки ти

І в наступний раз, в суміші ідей

Хтось візьме мій шлях, і це теж пройде

І ти прокинешся, для всіх, хто так тебе беріг

Підеш - не спинешся, знайдеш найдовшу із доріг

Покрита латами, щоб серце не взяли з грудей

Бо всі крилатими були до перших із людей