Texty

Привіт дорогий Г, я твій фанат, пишу із жовтого дому
Пишу, як я вмію, не дюжий талант, але сподіваюсь ми будем знайомі
Я тут з чотирнадцяти років свою посильну цю вахту тягну
Прийшов добровільно і буду аж поки, пісень як твої не напишу хоча бы одну
Колись тут один зняв капелюх і помер, більше не робить так нє
І муза йому не дала доторкнутись до сфер небесних, в неї свій сутенер
Він в сусідній палаті там слину пускають і за розпорядком приймають мікстуру
Та коли овочі на рахунках добриво мають культура так легко росте в кон’юктуру
Слова зараз коштують дорого
Тому краще їх брати набором
Шоби зумерів відвести на спині як Тоторо
Взяв за проїзд, до пустих алегорій
Про бабу про діда, та я не такий, непризнаний геній і саме тому
Обов’язково запишу альбом з нейромережею шоби показати, шо я вмію користуватися нею
Спить наш лікар біля входу
Тікати, тікати, я сам собі катом хай буду та просто не знаю куди
Ми пігулки скинем в воду
Чергову декаду я зможу чекати бо хоч у цих стінах не буду один
Один тут не вірить, шо ми всі існуєм, чувак позитивний та час його вийшов
І був же з мозками та втратив надію, надяг шаровари діагноз невтішний
І кожному видадуть капці тут змінні, бо вже той день коли перевзуватись пора
Та час швидко плине і ось вже новенькі педалі знов повні старого багна
Відвідують інколи шоб розповісти шо в іншому корпусі є шо поїсти
Та я чув лиш крики бомжів з відтіля, лишаємось тут ми голодні та чисті
І кожної п’ятниці нові пацієнти поповнюють списки на шизофазію
Та често боюсь пропустити момент коли ж я думки їх усі зрозумію
Спить наш лікар біля входу
Тікати, тікати, я сам собі катом хай буду та просто не знаю куди
Ми пігулки скинем в воду
Чергову декаду я зможу чекати бо хоч у цих стінах не буду один
 
З десяток тіпів хочуть стати казахами, інші Ендшпілять Міягу,
Блять, шоб це не значило, точно це збочені нахили- із тисяч осіб обирати ніяку
Мабуть я завис в своїй камері, перестав слідкувати за таймером
Критика двигун додай мені палива знаю хуйня все Мішаня, тож буду не правильним
Чуєш Г я твій фанат, пишу із жовтого дому
Пишу, як я вмію, не дюжий талант, але сподіваюсь ми будем знайомі
Я тут з чотирнадцяти років що вкопаний і в мене виникає все більше питань
Я більше не хочу, я більше не можу, забери мене звідси мій Гіга Степан!
Written by: Літвіненко Денис, Степан Гіга
instagramSharePathic_arrow_out