Пам'ятай

Пам'ятай мене

Сонце зійде вище за димарі

І нагадає про головне

А ти пам'ятай мене

Та присвячуй вірші мені нові

Та не забувай мене

Це не катастрофа.

Там, де люди майже босі

Йдуть один від одного

По пустій дорозі

То їх шляхи на розі

Розійшлися, як рима і проза

Вони по дорозі йдуть

І ледь-ледь себе несуть

У нове, у невідоме –

Там все їм незнайоме,

Де у полі нема запаху її волосся

І його рука не колиха старе колосся…

Пам'ятай мене

Сонце зійде вище за димарі

І нагадає про головне

І навіть уві сні

Я свідомий сон юзаю,

Що би там із тобою погуляти (бо в реалі мало)

Інші візаві нецікаві

Каву кинув, щоб ти знала,

Тепер я люблю спати (хоча ти і поряд)

Компліменти не забув

Хоч і від влюбленості я любов відлущив

Безсловесна теж любов

Влюбленність завжди багата дуже на слова

Пам'ятай мене

Сонце зійде вище за димарі

І нагадає про головне

А ти пам'ятай мене,

Та присвячуй вірші мені нові,

Та не забувай мене.