Я вдома

Я не знаю кожен гудок телефону

Але знаю коли дзвонять додому

Я згадаю кожен візерунок шпалерів

Але я не згадаю всіх своїх кавалерів

Льняна рубашка

Олівець і ромашка

Лежать в рюкзаку

Але де я іду

Там нема фейсконтролю

Охорони на вході

І ніхто не засудить

За одяг не в моді

На кухні і вваній

В шафі, комоді

Лежать мої речі

І кіт ходить

Я вдома

Я вдома

І не гнобить моя втома

І не кличе праця

І не кличуть друзі

Я не хочу бути в суспільному русі

Я вдома

Я вдома

Я вдома

І не гнобить моя втома

І не кличе праця

І не кличуть друзі

Я не хочу бути в суспільному русі

Я вдома

І не гнобить моя втома

І не кличе праця

І не кличуть друзі

Я не хочу бути в суспільному русі

Я вдома

Я вдома

Я вдома

І не гнобить моя втома

І не кличе праця

І не кличуть друзі

Я не хочу бути в суспільному русі

Життя по всій своїй довжині тіла

Попериметру, площі,

І не важливо як його міряти

Але це, по дефініції, щось нове

Життя це завжди щось нове

Достатньо лише факту існування

Щоб бути новим