Слухай, мала

Слухай, мала, що б ти в голову там собі не брала.

Слухай, мала, я твій персональний Дрейк і Тімбаланд.

Слухай, мала, я напишу тобі безліч любовних балад.

Бо той талант нащо потрібен, коли ти не моя мадам.

Нащо та війна між нами, краще

Давай цілуватися, не будемо ледащі.

Та ще й давай дітлахів, наробимо

Звитяжних могутніх козаків.

Мене вражає твій розум, якби я був літературний класик, присвятив би йому прозу.

Якби був лицарем середньовіччя, твоє обличчя стояло б на поличках.

У минулих життях у мене було багато жінок,

Та не дуже я тямив, що є така серед квіток.

Королева лотосів. Із п’ят до волосся.

Все у тобі — те, що треба мені — ось я:

Той псих, що не встиг ще розповісти

Тобі що у нього на умі живуть за біси.

Та вони усі співають про очі,

Що глибші та яскравіші зоряної ночі.

В твоїх очах великий вибух

Народження Всесвіту вирок

Знай, я тепер свідок живого дива

Твоя краса мій розум охопила

Афіни — давніх богів батьківщина

Що робити в Греції нам, підкажи, Гера.

Твоє тіло зписували митці на протязі віків

Ти і є Венера.

Від тебе до мене приходить Мінерва

І впевнено я складаю речення в поеми.

Моя муза, ти натхнення мого блюзу,

Лізуть в мозок потужніші теми.

Мій демон закоханий у тебе

І він мене веде в обійми королеви,

Лякатися не треба, бо з давніх давен

Так призначено нам небесами —

У Всесвіту свій план.

Треба лише чути пульс,

Чути текст, чути волю небес,

Прислухатися до серця.

То будь зі мною відверта

І я за тобою у темряву і в пекло.

Та будь мені вірна і я тебе любитиму запекло,

Життєві халепи ми пройдемо спільно.

Суттєві глибини ти в мені зворушила,

Що було до тебе писано по воді вилами,

Ти мене поділила на до і після,

Суттєві зміни в мені викликала твоя хімія.

Я тону в безодні твого погляду

Наче я лечу серед зірок.

І я здобув відчуття непритоми

Мов з поневіряння додому лишився лиш крок.