НЕ ЗАБУВАЙ

А я — на відстані лиш гудка телефонного, знаєш?

Напевно, через це мене більше не набираєш.

Надто важкий характер на двох дарував нам Бог —

Від цього в голові моїй переполох.

І я втратив тебе, коли себе знайшов.

Тепер прошу лиш одного:

Ти хоч дай мені знак,

Щоб дарма не згасав,

Наче в морі маяк

Без твого корабля.

Ти хоч дай мені шанс —

Розуміти, як там

Живе твоя душа,

Чи себе віднайшла?

Не забувай мене, прошу.

Мій світ колись у тобі потонув.

Не забувай мене, прошу,

Бо по-справжньому — лиш тебе одну.

Усе не просто так —

У житті цьому факт.

Можливо, я не той,

Можливо, ти не та.

Знову — пустий скандал.

Пустим мій погляд став.

Твій погляд все питав:

Чи досі я ще твій? Чи досі ти моя?

Світ врятує лиш одна простота —

Хай світить душа, як накриє пітьма.

Але знай: я — на відстані одного гудка.

Лиш одного гудка.

Ти хоч дай мені знак,

Щоб дарма не згасав,

Наче в морі маяк

Без твого корабля.

Ти хоч дай мені шанс —

Розуміти, як там

Живе твоя душа,

Чи себе віднайшла?

Не забувай мене, прошу.

Мій світ колись у тобі втонув.

Не забувай мене, прошу,

Бо по-справжньому — лиш тебе одну.

Не забувай мене, прошу.

Мій світ колись у тобі втонув.

Не забувай мене, прошу,

Бо по-справжньому — лиш тебе одну.