Плющ

Хотів би я тебе, мов плющ, обняти

Так міцно і так щільно, і закрить вiд світа

Я не боюсь тобі життя одняти

Ти будеш, мов руїна, листом моїм вкрита

Плющ надає життя, він обіймає

Боронить від негоди стіну голу

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу

Їм добре так удвох, як нам з тобою

Прийде час розсипатись руїні

Нехай вона плюща сховає під собою

Навіщо здався плющ на самотині?

Хіба на те, аби валятись долі

Пораненим, пошарпаним, без сили

Чи з розпачу повитись на тополі

І статися для неї гірш могили?

Плющ їй дає життя, він обіймає

Боронить від негоди стіну голу

Але й руїна стало так тримає

Товариша, аби не впав додолу

Їм добре так удвох, як нам з тобою

Прийде час розсипатись руїні

Нехай вона плюща тоді сховає під собою

Навіщо здався плющ на самотині?

Нехай вона плюща тоді сховає під собою

Навіщо здався плющ на самотині?