Тінь

Ти тінь моя

Ти тінь моя

Ти тінь моя

Ти тінь моя

Тінь моя

Що затулила світ

Заволодівши мороком і світлом

Ось вечоріють вже слова мої

 

Що вперше мовлені

Були ще на світанні

Не встиглося

Ти тінь моя

Тінь моя

Криниці забуття

Вмлівають спекою важкою

Чорнотлінням

Моя хода вже не розбудить серця пам’ять

Давно уже зів’ялої й чужої

Такої рідної ще вчора

Не встиглося

Не встиглося

Не встиглося

Не встиглося

Не встиглося

Не встиглося

Не встиглося

Не встиглося

Ти тінь моя

Ти тінь моя

Ти тінь моя

Ти тінь моя

Тінь моя

У кутиках припіднятих губів

Ти тінь моя

Що вперше посміхнулась

Переповзаючи з байдужих так чи ні

Все ж падає підкошена одчаєм

Не встиглося

Ти тінь моя

Тінь моя

Гарячий серпокрил

Колосус шелестливий

Обрамлення для серця золотого

Поважно віями ворушить і без сліз

Спадає в чорні рілля безголосі

Шепочучи останнє

Пам’ятаю

Пам’ятаю

Пам’ятаю

Пам’ятаю

Пам’ятаю

Пам’ятаю

Пам’ятаю

Пам’ятаю