Кораблі

розвозить хоть алкашку і не пив

травку не курив

почуваюсь ніби з тіла хочеться піти

жмякаю листки

перевожу себе з міста в місто, тікаю з низів

капаю на кафель кров'ю наче роз'їбали ніс

йди сюди

хтось кричить, та кожна ніч як біла ніч

два мішки на плечі що під очі положив

повернись мій тонус в таблі,

гліцин під язик

сентиментальний як рожевий сніг

витираю ніс

кораблі

кораблі в уяві що в склянці води

кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі

кораблі, кораблі по асфальтованій прямій

сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині

кораблі

кораблі в уяві що в склянці води

кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі

кораблі, кораблі по асфальтованій прямій

сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині

знову ранок на останок виплюне сюди

з дерев в таймлапсі впали намертво листки

життя лишило ілюстрацію журби

це як фотоальбом де я сумний

на фоні радісних батьків

в телефоні ніхуя

в нікуди

не чекаю що заобіймає світ

до пізди

я інертний, мішок майка вже пустий

щоб нести

після смерті знову бачитиму сни

кораблі

кораблі

кораблі

кораблі в уяві що в склянці води

кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі

кораблі, кораблі по асфальтованій прямій

сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині

кораблі

кораблі в уяві що в склянці води

кляті вулиці дістали, стали занадто вузькі

кораблі, кораблі по асфальтованій прямій

сіга тліла, поки тіло жило в сні на простині