Чорні кити

Радість - це те, що дається з боєм.

Ні краплі смутку, ні краплі сумніву.

І я колись стану простим китобоєм,

і запишусь на норвезьку посудину.

І я колись знатиму всі секрети,

матиму жили від праці здуті.

Для мене горітимуть червоні комети

в зеленого небі в'язкому мазуті.

Впливши колись у хвилі безкраї

в сірому светрі грубої в'язки,

я гнатиму втомлені китові зграї

від пляжів Японії до Аляски.

А чорні кити, рвучись на свободу,

не вірячи в те, що їх можна дістати,

падатимуть з небес у воду,

наче підбиті аеростати.

Колись це завершиться п'яним застіллям.

А поки я сплю на залізній шконці,

і гріюсь вночі у вагонах з вугіллям,

і граю в трамваях на губній гармоніці.

І життя моє котиться, ніби колесо,

не маючи жодного інтересу,

солодкими яблуками по укосу,

теплими хвилями на Одесу.

А чорні кити, рвучись на свободу,

не вірячи в те, що їх можна дістати,

падатимуть з небес у воду,

наче підбиті аеростати.

А чорні кити, рвучись на свободу,

не вірячи в те, що їх можна дістати,

падатимуть з небес у воду,

наче підбиті аеростати.