Нічне кіно

Вітер здіймає хвилі, б'ються об воду весла,

Чайки кружляють над пляжем, людям навколо весело,

Я ліниво лежу під сонцем і читаю Марішу Пессл,

Мені липне до ніг пісок, мені неймовірно повéзло

Літо в самому розпалі, розпочалася відпустка,

Шкіра, засмагла бронзою, вилискує, ніби луска.

Голова моя зараз лусне від басейну доноситься музика

І галас зігрітих халявним бухлішком відпочивальників русских.

В масці та ластах на дно опускаюсь подібно підлодці.

Мене не турбує, що десь вирує життя на тім боці.

Наробив купу фото коралів та риб, але не запостив їх досі:

"Що нового, дівчата і хлопці хештег яктамсправиуофісі?"

Дні поступово коротшають й літо от-от закінчиться.

Перед тим, як осінні дощі, нас затягнуть в смуту вічну,

Я із друзями час проводжу на маленькій сільській річці

Ледве навчився плавати хлопчак тринадцятирічний.

Та раптово іду на дно, налякавшися, ніби щось знизу є,

Сціпенілий від страху тону, зробився увесь залізний,

Під водою лиш кволо руками тріпочу і мляво плечима знизую.

Немов режисер якогось кіно на сюжет деталі нанизую:

Адже я ще зовсім малий, і не бачив ще багато,

Я не хочу вмирати, я тільки почав для себе життя пізнавати,

Мені б мати сім'ю, насадити рослин, зайнятися зведенням хати.

Часом думаю, що я там досі тону і життя своє гарне вигадую.