Небеса

Це занадто відверто мабуть усе буде якщо я скажу зараз правду

Тому волю емоціям дам поступового, з роками багато зникав хто

Залишилась лиш лавка і сірі будівлі, що навколо стримують спогад

Де тримав твої руки, так міцно навіки здавалося будеш ти поряд

Непомітно депресія знову прийшла і мабуть вже не буде початку

Поцілунки залишуться в снах, тільки вітер і холод, я з боку присяду?

Бо ніяк не збагнути мені, куди зникло тепло, що мені дарувала

Може десь загубилась в лісах?

Перестань це ж наявність якої не знала

Слово відданість, щирість втратили сенс і живуть десь у глибоко підвалах

Так, не збагнути мені, що минулим живуть ті у кого майбутнього мало

Зломані верхні вітрила і мій корабель потонув вже давно в океані

Спогад - це прояв минулого, зрідка так правду кажу, лиш тоді коли п'яний

Небеса впустіть на землю

Я так чекаю роками її

Небеса - де вона?

Впустіть її на землю

Зламані долі

Диявол у сукні

Знову долоні твої

У моїй я помітив відсутні

Щастя у буднях

Сірі відтінки

Люди так часто в житті

Обирають не ту половинку

Ще недавно, зовсім юний

Я наївно кохав та не вірив

Що присутність моїх почуттів

Непомітно в душі передала зневіру

Задовільно - принципово

З часом часто я одягав маску

Тільки, щоб не відкритися знову

Та зрештою все таки попадав в пастку

Впусти її нарешті в дім мій

Нехай не той, не молодий вже

Біжи біжи, мені на зустріч

Хутчіш, давай, лети в обійми

Впусти її нарешті в дім мій

Нехай не той, не молодий вже

Біжи біжи, мені на зустріч

Хутчіш, лети в обійми ну ж бо

Впустіть на землю

Я так чекаю роками її

Небеса - ось вона