Покохай мене, гуцулко

Розкажи мя, полонино, де живе моя дівчина

Та єдина, що кохаю, і для неї я співаю?

Вона в світі, і вродлива, і весела, і щаслива!

В неї очі сині-сині, мов волошки в полонині

Покохай мене, гуцулко, файно покохай

Щоби знову повернутись в твій чарівний край

Край смерек, де шум потоків весело дзвенить

Де зірки ласкають гори в місячну блакить!

Покохай мене, гуцулко, файно покохай

Щоби знову повернутись в твій чарівний край

Край смерек, де шум потоків весело дзвенить

Де зірки ласкають гори в місячну блакить!

Йди, легеню, по стежині, там зустрінеш ти дівчину

Як вона тя покохає — в небі сонце засіяє

Як не знайдеш ти дівчину, вірю, гори не покинеш

Будеш з нами зимувати, щоб весною заспівати!

Покохай мене, гуцулко, файно покохай

Щоби знову повернутись в твій чарівний край

Край смерек, де шум потоків весело дзвенить

Де зірки ласкають гори в місячну блакить!

Покохай мене, гуцулко, файно покохай

Щоби знову повернутись в твій чарівний край

Край смерек, де шум потоків весело дзвенить

Де зірки ласкають гори в місячну блакить!

Покохай мене, гуцулко, файно покохай

Щоби знову повернутись в твій чарівний край

Край смерек, де шум потоків весело дзвенить

Де зірки ласкають гори в місячну блакить!

Покохай мене, гуцулко, файно покохай

Щоби знову повернутись в твій чарівний край

Край смерек, де шум потоків весело дзвенить

Де зірки ласкають гори в місячну блакить!