Немила

Стань мені

Тим хто ти є

Горе моє наздожене тебе

Десь у пітьмі

Серед холодної зими

Двічі в річку не входила любого не злила

Коли вороття просила, то була немила я

Безцільна мить життя

А як потім сумувала, а як шкодувала

Що скочила в кляту гречку та й не показала

Свого каяття

Дай мені

Знак що ти є

Коли разом серце моє живе

На глибині

Моєї темної душі

Чом сподівалась я

Що він упаде в забуття

І що у світі злих богів мої гріхи обернуть в пил

Чом сподівалась ти

Що цілуватимеш завжди

Ті губи в горі й радості

Що їх так просто вберегти

Що їх так просто...

Двічі в річку не входила любого не злила

Коли вороття просила, то була немила я

Безцільна мить життя

А як потім сумувала, а як шкодувала

Що скочила в кляту гречку та й не показала

Свого каяття

Чом сподівалась я

Що він упаде в забуття

І що у світі злих богів мої гріхи обернуть в пил

Чом сподівалась ти

Що цілуватимеш завжди

Ті губи в горі й радості

Що їх так просто вберегти

Що їх так просто...