Світло уночі (Мара)

Десь там,

Де очі вперше стріли всмішку мами,

Де перші кроки землею ногами,

Де місяць віддзеркалить сонця світло

І котиться полин за вітром.

Тихо

Лягли на плечі блідні твої руки

Вмостились на деревах чорні круки

Щось є таке, що не відвести погляд,

Те відчуття, що ти вже поряд...

То наче шукати світла уночі,

Прохолоди і тіні на печі

І блукати босоніж у дощі,

Дивлячись в твої темнії очі.

Коли сіна вже зібрано в снопи,

Бери тихо за руку і веди -

Хочу бачити те, що бачиш ти,

І ступати у ніг твоїх сліди.

Мало

Так мало хто спинявся роздивитись,

Зануритися і не залишитись

Навіки у пустих твоїх очицях

Та я із тих, хто не боїться

Й хоче

Лишитися назавжди із тобою,

Веде мене за руку за собою

Крізь темряву, крізь ніч і довгий холод,

Одній тобі куда відомо...

Я врешті зрозумів, навіщо треба...

І як то взагалі - ознак твоїх не мати жодних.

Тримати вдома полум'я без тебе,

Не відчуваючи долонь твоїх холодних,

Серцебиття у ритмі вітрових поривів

І дотик ніжних рук твоїх обіймів довгих...

Немов милуючись на те, чого не вистачає,

Не стане тепло як не змерзнуть руки,

Не стане полум'я сакральним як не буде ночі,

Не буде зустрічі, коли нема розлуки...

Вдивляючись щосили в речі ті, яких немає,

То наче потопати в темряві, куди, без світла, тягнуть твої очі...

То наче шукати світла уночі,

Прохолоди і тіні на печі

І блукати босоніж у дощі,

Дивлячись в твої темнії очі.

Коли сіна вже зібрано в снопи,

Бери тихо за руку і веди -

Хочу бачити те, що бачиш ти,

І ступати у ніг твоїх сліди.