Music Video
Роялькіт - Як господь сотворив жінку (гуцульська співанка, с. Дземброня)
Credits
PERFORMING ARTISTS
Роялькіт
Performer
COMPOSITION & LYRICS
Roman Haman
Songwriter
Lyrics
Як сотворив Господь землю, небо, місєць, зорі,
Гори, ліси, звірі, птахи та й воду у морі.
Тоді Господь Сотворитель створив нич та й днину,
Та й на кінечь ше подумав створити людину.
Створив з землі чоловіка, вдунув Духа Свого,
Зняв на ноги, сказав: \"Живи!\" та й пустив живого.
Став чоловік перед Богом, почав говорити:
\"Скажи, Боже, нашо мене й шо маю робити\"
\"Пануй собі, чоловіче, жий собі у раю,
Всі створіння тобі служіт та й слухати мають.
Та й бачить Бог, що ща чогось мужові бракує,
Задумався Святий Господь та й таке міркує.
\"Треба їму в їкусь поміч товариша дати,
Шоби було його в смутку комусь розважити.
Най тішиться, але не сам най повеселіє,
Най дружина єго мила теплом єго гріє.\"
Та й забракло творчих речей з чого сотворити,
Єк усе це сотворено, з чого це зробити?
Задумався Святий Господь, Творець сонця й неба:
\"Я з усього її створю та й трошки із себе\".
Блеснула цвятая думка в Його Творчій волі:
\"Мій останній твір назветься \"Жінка\" - цвітка долі\".
Бере Господь від сонечка чар краси й природи,
Сині очі дають глибінь, дають морскі води.
Віддав Господь чоловіку жіночку, їк кралю,
Вони собі милуються з жінкою у раю.
Та й обоє милуються, прославляють Бога,
Аж тут раптом на жіночку упала тривога.
Жінка почала сваритись, з дива виправляти,
Став чоловік перед Богом та й почєв казати:
\"Ой, Господи, убий мене, звільни, Боже, з дару,
Бо геть трошки завелику ти дав мені кару.
Ой, Господи, звільни мене, які хоч дай болі,
Лише візьми собі жінку, виратуй з неволі.
Я вже старий, я зігнувся, ходжу, як каліка,
Візьми, Боже, собі жінку, дай ми чоловіка.
Та й взяв Господь собі жінку, не минула й доба,
А чоловік прибігає: \"Де ж та жінка добра?
Віддай, Боже, бо без неї я не можу жити,
Та подаруй, що не вмів я твій твір оцінити\".
Але Бог змилосердився, віддає подругу,
А жіночка не стерпіла за таку наругу.
Стала більше сваритися й дива виправляти,
Став чоловік перед Богом знов почєв казати.
\"Ой, Господи, убий мене, звільни, Боже, з дару,
Бо геть трошки завелику ти дав мені кару.
Як я плачу, тоді вона сміється, радіє,
А я радий, тоді вона плаче та ридає.
А Богови того всього було забогато:
\"Слухай, каже, чоловіче, жінку мусиш мати.
Бо нарови она має від мене у дарі,
Жити мусит з чоловіком усі віки в парі.
Бо ще такий не вродився, щоб жінку збагнути,
Раз від меду вна солодша, раз гірш від отрути.
Written by: Roman Haman
