Пив й втопився пивши

Тихо-тихо

Я хвилину як ліг

Не буди мене та дай мені померти уві сні

Я нічого не забув - я просто очі закрив

Я нічого ніц не знав і геть нічого не хотів

Не лишилося нікого, не лишилось мене -

Всі втопилися у морі і згоріли в вогні.

І звертатися вже більше ні до кого було -

Я не вірив ані в бога, ані в зло, ані в добро.

Хтось казав, що не реальним є той світ, що у снах,

Язики мені брехали, що там правди нема.

А я дивився і вертатися назад не хотів

Я отруюю свій мозок, щоби він не тверезів.

Чи повітря було легше, чи легені слабкі,

Чи то серце не витримує і дози заважкі.

На подушці моя слина , а у пляшці душа.

Я допив останні краплі і досяг самого дна.

Пив й втопився пивши

І зігрівсь згорівши

Все старів, зроставши

Й спати ліг не вставши

Нас забудуть діти

Нас розвіє вітром

Нам нема де дітись

Тільки пити й спитись...

Не знайшлося ні за небо краєм

Де простерся весь забутий світ

Наші душі тихо загнивають

На останок відведених літ

Чи то я -

Все дивлюся в дзеркало й не знаю

Хто навпроти мене по той бік

Чи то ти -

Мене ніжно тихо обіймаєш

Щоб я все забув на цій землі

Я все пив і пив

Я все пив і пив

Я зігрівсь й згорів

Я зігрівсь й згорів

Я зростав й старів

Я зростав й старів

Я заснуть не міг

Я заснуть не міг

Я все пив і пив

Я все пив і пив

Бо я жить не вмів

Бо я жить не вмів

Я зростав й старів

Я зростав й старів

І тепер...

Ледве очі протер...

І тепер

Знов ліг спати і вмер...

Пив й втопився пивши

І зігрівсь згорівши

Все старів, зроставши

Й спати ліг не вставши

Нас забудуть діти

Нас розвіє вітром

Нам нема де дітись

Тільки пити й спитись...