Пісня Вакули

Хтож тебе, бісова, вигадав,

Моя велика, як море, любов.

Я, навіть, зорям завидую,

Що можуть скрізь милуватись тобов.

Чим би тебе я не балував,

Які дарунки тобі не носив.

Правду казав, чи обманював

Ти відхиляла надії мої.

Вітер милує пустелі.

Місяць - зірки, а сонце поля.

Море шепоче до скелі.

Тільки на світі один не голублений я.

Довго крутила метелиця,

Сніги сипали в душу мою.

Серце моє не розірветья.

Його тобі я цілком віддаю.

Чим би тебе я не балував,

Які дарунки тобі не носив.

Правду казав, чи обманював

Ти відхиляла надії мої.

Вітер милує пустелі.

Місяць - зірки, а сонце поля.

Море шепоче до скелі.

Тільки на світі один не голублений я.

Вітер милує пустелі.

Місяць - зірки, а сонце поля.

Море шепоче до скелі.

Тільки на світі один не голублений я.