Літо 19

Літо, ніч, рік дев’ятнадцятий

Знову радію, знову я п’яний

Сміх, обійми, що завтра — не знаю

Мене не хвилює, що буде з нами

Літо, ніч, рік дев’ятнадцятий

Знову радію, знову я п’яний

Сміх, обійми, що завтра — не знаю

Мене не хвилює, що буде з нами

Мене лякають люди на дворі

Оповиті димом, розгубний погляд

Я наче не свій, наче на виворіт

Ховаюсь в собі — єдиний мій вихід

Мені не спокійно, ніколи не в нормі

Раніше на нервах, а зараз як кволий

Все це лякає, лякає до болю

В пляшці з-під чогось побачу я зорі

Літо, ніч, рік дев’ятнадцятий

Знову радію, знову я п’яний

Сміх, обійми, що завтра — не знаю

Мене не хвилює, що буде з нами

Літо, ніч, рік дев’ятнадцятий

Знову радію, знову я п’яний

Сміх, обійми, що завтра — не знаю

Мене не хвилює, що буде з нами

Чотири роки пролетіли миттєво

Дванадцять нуль дев’ять — я втратив даремно

Себе, себе, переломний момент

Шрами, що лишив, болять до тепер

І я засинаю з болем у грудях

Лякаюсь себе чи того, що було

Сподіваюсь, колись я виправлю всі

Всі помилки і побачу зірки

Літо, ніч, рік дев’ятнадцятий

Знову радію, знову я п’яний

Сміх, обійми, що завтра — не знаю

Мене не хвилює, що буде з нами

Літо, ніч, рік дев’ятнадцятий

Знову радію, знову я п’яний

Сміх, обійми, що завтра — не знаю

Мене не хвилює, що буде з нами

Давно вже минули часи безтурботні

Ці моменти лиш в снах я бачу тепер

Залишився лиш смуток, червоні від сліз очі

Журба за тим, чого ми не повернем

Де моя юність, яка здавалась не скінчиться ніколи?

Не існувало для нас тоді жодних заборон

Сподіваюсь, прокинусь я завтра

Мені п’ятнадцять, а це був всього лиш сон