Music Video

Блюз китайських кросівок
Watch Блюз китайських кросівок on YouTube

Featured In

Credits

PERFORMING ARTISTS
Сергій Жадан
Сергій Жадан
Performer
Yuriy Gurzhy
Yuriy Gurzhy
Performer
ХОССП
Choir
Галина Печеніжська
Background Vocals
REMEZ
REMEZ
Vocals
Камерна Оркестра Тарнопіль
Orchestra
COMPOSITION & LYRICS
Сергій Жадан
Сергій Жадан
Songwriter
Yuriy Gurzhy
Yuriy Gurzhy
Songwriter
PRODUCTION & ENGINEERING
Lesik Omodada
Lesik Omodada
Recording Engineer
Сергій Кондратьєв
Recording Engineer
Варя Чорна
Co-Producer

Lyrics

Перший куплет:
Одного літа, наприкінці вісімдесятих, стоячи посеред свого дому,
я думав про те, що настав час усе тут залишити.
Діти зростаються з домівками, пускають коріння, але потому
стають дорослішими, себто стають злішими.
І немає для тебе в твоєму домі нічого, окрім темряви,
начиненої свинцем страху і самотності,
і згодом спогади твої стають зовсім нестерпними,
і торкаються жіночого волосся, мов незворотності.
Другий куплет:
В дев’яності я майже не виходив із дому, я тримав оборону,
ніби чекав, що світ знадвору піде на мене приступом.
Світ був ламаний, і попри те, що багато речей вимовлялися по-старому,
я їх просто не упізнавав за цими сутінками, за цим присмерком.
Є час заходити в сутінь і є час її оминати.
Світ був схожий на активіста з відсирілими листівками.
Світ, в якому я жив, стискався до розмірів моєї кімнати,
з музикою, ламкими істериками і китайськими кросівками.
Бридж:
Довга твоя хода, поміж надією і знемогою.
Будуть снитися сни – сюжетні і віщі.
Повір, ти теж пройдеш цією дорогою.
Ти теж зупинишся на чорному роздоріжжі.
Приспів:
Сорок років ходи.
Нас теж привели сюди.
І в тебе немає надії,
а в мене немає води.
Але є цей надлам.
І хтось веде лік тілам.
І якщо усе лишається смерті,
що залишиться нам?
Третій куплет:
Коли прийшли нульові, я вже знав – нічого не дається задАрма,
за все, що тобі дається, доведеться платити готівкою.
Добрий мій, приречений світ, розбита моя казарма,
печальна домашня тварина, що виявилися дикою.
Я часто згадував тих, хто залишив дім, у якому ми виростали,
де ми ставали мужніми, досвідченими і печальними.
Нам говорили, що коли ми виростемо, ми станемо королями цієї вистави.
А ми виростали і ставали дорослими, себто ставали звичайними.
Четвертий куплет:
Коли вже всі виросли, коли пам’ять поступово почала переважати,
тягнучи донизу, волочачи річищем, огортаючи тишею,
душі наші для нас ставали подорожніми вантажами,
які тяжко було тягнути далі і гірко було облишити.
І я говорив – будь вічним, місто, в якому нам випало бути:
бути згубленими, бути суворими, бути вічними.
Великий архангел помсти виводить нас за собою зі скрути,
годує хлібом птахів, співає пісень, які ми з дитинства вивчили.
Будь доброю, мово, що складаєшся із тисячі звуків.
Я так від тебе і не почув, ні пояснення, ні вказівки.
Той, хто прийде за мною, вже вивчає нові назви провулків,
перевіряє кишені, шнурує дешеві китайські кросівки.
Бридж:
Рвані твої шляхи, мічені утікачами.
Гіркі твої зупинки – без хліба і спокою.
Але і далі, мовчазними ночами,
зірка над тобою буде легкою й високою.
Приспів:
Сорок років ходи.
Нас теж привели сюди.
І в тебе немає надії,
а в мене немає води.
Але є цей надлам.
І хтось веде лік тілам.
І якщо усе лишається смерті,
що залишиться нам?
Written by: Yuriy Gurzhy, Сергій Жадан
instagramSharePathic_arrow_out