album cover
Втрачене покоління
259
Hip-Hop/Rap
Втрачене покоління was released on October 1, 2025 by V.P. Music as a part of the album Втрачене покоління - Single
album cover
Release DateOctober 1, 2025
LabelV.P. Music
Melodicness
Acousticness
Valence
Danceability
Energy
BPM88

Credits

PERFORMING ARTISTS
V.P. Music
V.P. Music
Performer
Глинчак Андрій
First Violin
COMPOSITION & LYRICS
Глинчак Юлія
Songwriter
PRODUCTION & ENGINEERING
V.P. Music
V.P. Music
Assistant Producer

Lyrics

Нас називали «втраченими» ще до війни,
Діти айфонів, мереж і пустоти.
Казали, що в душах лиш протяг гуляє,
Що пам\'ять про предків нас вже не тримає.
Нас вважали втраченими для країни і для ідей,
Натовпом розділених, егоїстичних людей.
Нас судили за музику, за тату і мрії,
Не бачачи в серці ні краплі надії.
Але в час, коли сталь почала розтинати тумани,
Ми закрили собою найглибші народнії рани.
«Втрачене» покоління без вагань стало в стрій,
Щоб дати майбутнє для наших надій.
Нас звали «втраченим», та ми не пропали,
Ми за свою країну щитом невидимим стали.
Ми вписані в землю, де юність убита,
Де кров\'ю священною доля пролита.
Тож, коли хтось назве нас «втраченим» знову,
Ти зазирни в його душу безмовну.
Ми не втратили честі, не втратили віри,
Хоч платимо ціну нелюдської міри.
Були покоління до нас – їх ламали, морили і гнули,
Вони ховали свій біль, щоб ми про нього забули.
Вони прощали голод, табори, Сибір і розстріли,
Вони лікували шрами надією, бо миру хотіли.
Вони казали: «Бог простить», «треба жити далі»,
І ворог знову повертався на чорній кривавій хвалі.
Цей цикл мав скінчитись. І він скінчився на нас.
Ми та межа, за якою прощення втратило свій час.
За кожну могилу, за кожне дитинство в підвалі,
Наші серця перетворились на холодні шматки сталі.
І хай там прощали колись прадіди,
Ми – вирвана сторінка тієї доби.
Нас звали «втраченим», та ми не пропали,
Ми за свою країну щитом невидимим стали.
Ми вписані в землю, де юність убита,
Де кров\'ю священною доля пролита.
Коли хтось назве нас «втраченим» знову,
Ти зазирни в його душу безмовну.
Ми не втратили честі, не втратили віри,
Хоч платимо ціну нелюдської міри.
Ви думаєте, час лікує? Що все колись мине?
Що можна пробачити пекло, яке забрало усе?
Ніколи. Чуєте? Ніколи! За жодних обставин!
Ця ненависть має стати частиною наших правил.
Вона – наш імунітет, наш найгостріший щит,
Щоб жоден кат не посмів повторити кривавий похід.
Тож не смійте прощати! Ніколи! За жодних умов!
Бо за прощення платять кров\'ю. Знову і знов.
І коли народиться нове покоління,
Воно вже в утробі почує це тління...
Про те, що здобуто страшною ціною,
І як «втрачені» світ закривали собою.
Ми – втрачене покоління, розірвана нитка,
Ми – сонце, що сходило, та згасло так швидко.
Ми – ті, хто не встиг долюбити і домріяти сни,
Ми – найвища ціна цієї страшної війни. Війни.
Written by: Глинчак Юлія
instagramSharePathic_arrow_out􀆄 copy􀐅􀋲

Loading...