Чуєш

Білого не буде, й жовтого не буде - йде

Хмара на хмару

Набігає, налітає, нападає другий день

Наче їм мало?

Сірого такого, що буває тільки, тільки там,

Де його хоче

Невеселий трохи і такий собі сумний маляр

Вірші шепоче:

Чуєш, з неба летить вода,

Я її бачу

Чуєш, знову іде гроза -

З півночі наче?

Хто то намалював таку

Мокру неділю.

Крила ти одягла тому

І полетіла,

І полетіла ти в небі одна.

І полетіла,

І полетіла ти в небі одна.

Пам'ятаєш, що казали добрі люди родичі?

Радили раду:

Не закохуй до безтями в себе, не літай в ночі

Демони вкрадуть

І тоді залишиться на самоті один, один

Дощовий маляр.

І відтоді буде малювати завжди він

Грози та хмари.

Чуєш, з неба летить вода,

Я її бачу

Чуєш, знову іде гроза -

З півночі наче?

Хто то намалював таку

Мокру неділю.

Крила ти одягла тому

І полетіла,

І полетіла ти в небі одна.

І полетіла,

І полетіла ти в небі одна.

Все заворожила і зачарувала ти

Лагідним словом

Талу землю, синє небо, жовте Сонце то й лети

Знову і знову.

І ні коли, і ні кому, крім одного не віддай

Серце дівоче.

Буде він тебе чекати з неба завжди і нехай

Вірші шепоче:

Чуєш, з неба летить вода,

Я її бачу

Чуєш, знову іде гроза -

З півночі наче?

Хто то намалював таку

Мокру неділю.

Крила ти одягла тому

І полетіла,

І полетіла ти в небі одна.

І полетіла,

І полетіла ти в небі одна.