Сильно, та не зовсім

Я скитаюсь між ідеями в своїй башці тупій Я кончєний мудак в твоїх очах, тому слова тобі Летять нахуй, як і я, печалі більше принеси нам Ти чого чекала? Ще й від батька твого сина На милосердя чи кохання, я лежу в червоній ванні Перед тим завис в стосунках у підвішеному стані Питаю в психіатра далі: ей, чому це не весною? Стеля підвісна стала реально підвісною Я вмираю кожен день від нетерпіння сратись Я б хотів вже здатись веселішим, а виходить здатись Дієслова в текстах моїх це апогей скілів Йди ти нахуй, мій куплет тут не по гейськи ліг Я їбу всю прогресивність раком і на камеру Рубаю лебедя зі щукою і це не правильно Мої текста сьогодні родом прямо із похмілля Я почав з лав сторі, закінчу точно не весіллям Навезіть, будь ласка, нам побільше психотерапевтів Ми занадто мудрі і, чомусь, замало вперті Кожен з нас вже знає, як все має далі бути Я повертаюся до себе пішки в Старі Гути На біс тобі музла наніс, на відстані не зламані Зблизька – вже пізда мені, ну скільки там до слави днів? Я не рахую більше днів війни і скільки без тепла ми Похуй шо там в тебе, шо там в Ляни і Степана Не питай мене за правду, чи мій вибір більше Я заїбався битись з вами й битва не за двір вже Не питай за віжин, та не питай за Свірж І так не буде видно вам, наскільки я там свіжий Патла в білий знову, як 4 роки тому, блять Я не поїхав дахом, я пішов від тебе пішки нахуй Все як ти і хотіла, ні? Швидко й не зі злості Ми знов закохані з тобою? Сильно, та не зовсім