Ляльки

Не кожен доживе до завтра

І попіл накриє когось з головою

І все, що ти знав до нині, не правда

Ми марили снами і жили без болю

А дехто полюбить цей новий світ

Стане частиною машини убивств

Зворотній відлік безмежно лунає

І кожної миті когось забирає

Ми маємо навчитися жити в пітьмі

І не забувати, що ми не одні

Ми маємо тримати в серці вогонь

І не відпускати холодних долонь

Ми лише купа ляльок на горищі

Серед старих книжок, пилу та помилок

Майже цілі, але вже не так красиві

Поношені до дірок, в очах вже нема зірок

Життя навчає, що вічного ніхто не сяє

Улюблені іграшки з часом теж набридають

І наші тіні розбиті серця замінять

Залишаться спогади про наші кращі часи

Ми вільні на стільки, на скільки ми сильні

Нас люблять за силу, за слабкість вбивають

Нема в душі миру, то й щастя немає

Чим більше жаліти ти будеш себе

Тим більш жалюгідним побачать тебе

Давай людям те, що сам потребуєш

Хоч може й подяки за це не почуєш

Але лише віддавши ти зможеш прийняти

Бо в небі без хмар, легше літати

Вчорашнього дня ти не проживеш

І справжнього там себе не знайдеш