Сіре вікно
Як крізь нього почути?
І не напитись знов
Гіркої отрути
Світ все одно
Вже не має надії
Розмито кордон між сном
І нестерпними мріями
Всіх цих бездушних людей
Дроти і вино
Оточують в стінах
І сенсу нема давно
Шукати, хто винен
Та кожен мільйон
Поглиблює прірву
Вкрадає останній сон
Поки не вирву
Себе із порожніх
Набридливих грат
Вже сили немає
Чекати відради, бо
Біль огортає
Нестримним бажанням
Все ближче до краю
І всі сподівання
Залишу позаду
Уламками в ваших очах
Нечувано швидко
Спливають хвилини
Й останнім відбитком
Розписано стіни
Залишилось тільки лиш
Перебороти свій страх
Останній крок
Зітре похмурий слід думок
Відкриє брами
І душа злетить!
Забувши все
Нарешті в небо віднесе
Ковток свободи
В цю останню мить!
Ось крок вже позаду
Та падаю вниз
Кайдани стискають
Сильніше й пронизливий
Біль розриває
Картаючи рани
І стежка до раю
Зникає в тумані
Забравши з собою
Останню краплину тепла
Невже все даремно
Й чому не розгледів
За маревом темним
Незаперті двері
У мить перед тим, як
Навічно поглине імла?
