Мішура

Давай розірвемо,

Цей міст як Кримський,

Снарядом у голову,

І усі спогади,

У дикому голоді,

У темному мороку,

І вічність розкована,

До світу прикована.

Я не та, хто виховує,

У людях праведність,

Я та, хто закопує,

У душі цілісність.

Не торкайся мене,

Бо тебе на шматки,

Як на мінному полі.

Несіть вінки...

Зав'яли квітки,

Розбещені дикістю,

Горілі думки,

Догоріли у пристрасті.

Плекатимеш грубості,

Коли знову згадаєш,

Проситимеш милості,

Від якої тікаєш.

А мене понесуть вітри,

Туди, де любов,

Де вже не ти,

Де вже не я,

Де нема мішури,

Де нема..

Ми прижаті умовами,

Роз'єднані мовами,

Хворі недугами,

Ми розділені смугами,

Палкими спокусами,

Швидкими секундами,

Час не чекає на нас.

І хвилею тихою упливає шанс...

Зав'яли квітки,

Розбещені дикістю,

Горілі думки,

Догоріли у пристрасті.

Плекатимеш грубості,

Коли знову згадаєш,

Проситимеш милості,

Від якої тікаєш.

А мене понесуть вітри,

Туди, де любов,

Де вже не ти,

Де вже не я,

Де нема мішури,

Де нема..

Де вже не ти..

Де вже не я..

Де вже не ти..

Де вже не я..