Бетельгейзе

Я б хотів завітати до Кліма на пиво,

Та його вже більше нема.

Чи попить смоляної кави з Тарасом,

Та його теж забрала тьма.

Чому люди вмирають? Звідкіля ці хвороби?

І чому допускає це Бог?

Нахіба нам ці СНІД'и, Ковіди і раки,

Чи не досить нам цих тривог?

А у небі палає зоря Бетельгейзе

Там немає такої біди,

Якщо там існує вода і кисень -

Відправте мене туди.

Я не хочу, щоб друзі хворіли,

Щоб вмирали вони й поготів.

Я хочу пофігистично лежать на дивані,

І співати блюз ледачих котів.

А люди гамселять одне одного в чатах,

І в ФБ у них священна війна.

Поливають привселюдно кожного брудом,

Виливають тонни лайна.

Не живуть, а існують, а з бажань мають тільки

Їсти й спати, мов та сарана.

Не лишають в цим світі нічого по собі,

Окрім теплих купок гівна.

А у небі палає зоря Бетельгейзе

Там немає такої біди,

Якщо там існує вода і кисень -

Відправте мене туди

Мене втомила небачена тупість

Цих гомо- несапієнсів,

Я хочу мізантропічно лежать на дивані,

І співати блюз ледачих котів.

Я сьогодні прокинувсь від вибухів в небі,

Знов ракети пуляє русня.

Без жалю і без сенсу вбивають, калічать,

Скільки років ця триває борня.

Припиніть ці чортові війни повсюди,

Зупиніть це довбане зло.

Війна – не пригода, війна – це хвороба.

Що ж з сусідом нам так "повезло"

А у небі палає зоря Бетельгейзе

Там немає такої біди,

Якщо там існує вода і кисень -

Відправте мене туди.

Я не хочу конфліктів і воєн,

Зупиніть цих божевільних чортів!

Я хочу пацифістично лежать на дивані,

І співати блюз ледачих котів

Я не хочу конфліктів і воєн,

Я не хочу, щоб світ клекотів,

Я хочу пацифістично лежать на дивані,

І співати блюз ледачих котів

Мене бентежить людська недалекість,

Я сторонюсь їх зграї чорних ротів.

Я хочу мізантропічно лежать на дивані,

І співати блюз ледачих котів.

Мене бентежить, що друзі хворіють,

Я не сприймаю їх смерть й поготів.

Я лише хочу безжурно лежать на дивані,

І співати блюз ледачих котів.