Замість сповіді

Отче, я лише людина, як і ти

Віру втратив і не буду прикидатись

Я досяг такого рівня самоти

Що сповідуватись, певно, вже не здатен

Не готуйся відпускати без гріхів

Моя совість не відгукується більше

Від загиблих відганяючи птахів

Не молитви я зачитував, а вірші

Хай не посланцю від бога, - без образ, -

Капелане, я кажу тобі як брату

Як же хочеться пожити інший раз

Як же інколи не хочеться вмирати

Не прийми за малодушність чи за страх

Я здебільшого до смерті став байдужий

Та побачиш тих лелек на димарях

Випадковий відблиск неба у калюжі

Як рікою йде туман, мов паротяг

І подумаєш, що можна б ще пожити

Хоч яке просте чи то складне життя

Після місяців над прірвою у житі

Я люблю це буботіння молитов

Отче, почитай їх, доки буду спати

Дай мені благословення на любов

Обіцяй, що ми ще зможемо кохати