Ходжу-блуджу по городу Великому, великому Одкрив би я своє серце, Та нікому, так нікому. Цвіте воно, як Божий рай, Потай миру, потай миру Ні любощам, ні милощам Не йме віри, не йме віри. Ой серденько закритеє, Тихий раю, тихий раю! Ніхто тебе не нівечить, Бо не знає, бо не знає. Цвіти ж собі, живи собі Самотою, самотою Втішай себе солодкою Дрімотою, дрімотою. А щоб тебе лихі люде Не вжахнули, не вжахнули. Засни, серце, довічним сном Люлі-люлі, люлі-люлі
