Міф про Сізіфа

Перед ним навіть небо ввічливо спиниться,

До подібних випадків не звикле

Від тих, протикав чиї спини цвях

І хто вгору кулак тепер викинув.

Недостатньо колоти їх спицями,

Людей, що спромоглися на виклик.

Сонце міцно стискає кларнет

Так, як він своїми руками

Намертво впився в камінь

І незмінно штовхає вперед.

Оговрнувши себе помилками,

Наче запахом сигарет,

Розуміє він, тільки смерть

Здатна зблизити його з нами.