Дівчинка зима (feat. Ядерна Могила)

Сухі пелюстки троянд врізаються в шкіру

Вона на мене мала зуби, точила рапіру

Ми так довго зимували

Льодоколами не пройшли через північний, втратили віру

Минулі роки, я був сам, але навпаки, серед пороку шукав блік, як вчив B.I.G.

Хвилини з нею вогнем горіли морозною зимою

Ми стікали потом і час пік

А я романтики завжди у пошуках, як Дібров

Я під її лавиною схований, як Бодров

Я в ній навічно чорнилом засох

Петро втирав в шкіру

Їй на джинси капала кров

А там в бетонному форесті кували зозулі

Мої долоні ножем різали сосулі

Я снігоходом розпетляв заметіль, хулі

Ми снігопадом розтанемо в теплій люлі

Холодна й красива

Моя дівчинка зима

До того як стати могилою

Я був людиною, такою як усі

Дурною та дивною половинкою цілого я так бути хотів

А чого саме ще не бачив, бо жив серед кротів

На осліп, як в темряві

Я побіг подалі

Невідому нікому куди пішов шукать граалі

Мені відомо потім стало, що його ніде немає

Та не буде ніколи для мене його

Нехай мене не називатимуть ...

Навіть я не знаю, як тепер, тоді не знав,

Що колір фарб буває навіть у дерев, так сам як і у трав

Подарував собі можливість пережити п'ять суворих зим

Хоча сезон оцей завжди грузив

Зима моя ядерна, холодна пора

Ну коли в мене з'явиться власна кротова нора

Щоб знати чи буде весна чи дівчина-зима