Белла

Серед мандрів вночі

Серед гущавини

Вершник самотній чвалав крізь туману мереживо

Почув стогін з глибин

Повний болю й туги

Так неначе зверталось до нього розчахле дерево

Ой, хто кличе мене?

Та, що спить вічним сном

Там у в'язі шорсткім, куди панну запхнули ще теплою

А коли віднайшли

Не впізнав ніхто

Таємничий стінопис постав і назвав її Беллою

Белло, що ти робиш у дереві?

Шепіт гілок таємниці не видає

Хто вселив навіки Беллу до дерева?

Лиш вітер байдужий в'яз шорсткий гойдає

Потьмяніла обручка

Твоя золота

Та біліють у місячнім сяйві тендітні пальчики

Ще один чобіток

Та подерта тафта

"Руку слави" знайшли недалеко. Ось і всі натяки

Белло, що ти робиш у дереві?

Шепіт гілок таємниці не видає

Хто вселив навіки Беллу до дерева?

Лиш вітер байдужий в'яз шорсткий гойдає

Хоч вросла у гілля

Дожене й не відпустить

Їх вдячність моя

Белло, що ти робиш у дереві?

Шепіт гілок таємниці не видає

Хто вселив навіки Беллу до дерева?

Лиш вітер байдужий в'яз шорсткий гойдає

Відьомський в'яз гойдає