Камінсорі

Ти прийшов віддати, щоб забрала відчай

Вийняла й поглинула

І у вікно кричала, де зима потроху

Гинула й згинула

Це тоді, дні зо два, майже сил не мавши

Жалісно розрадила

Як на зло, сьогодні майже вдвічі слабша

Марила, падала

І жадібно ротом повітря ковтала

Страшно бракує тебе

Дряпала, дряпала і полатала

Хто я тепер? Хто?

Заходь! Вибач, мушу на порозі привітати

Бо мушу тікати

Забудь! То не те, що варто пам'ятати

Я душу за спогад

О-о-о, душу за спогад

Віддам, віддам, віддам, віддам

Ти забрав від мене гострі всі предмети

Ковдрою вкрив — і все

На біду, даремно здогадалась, де ти

Холодом вмилася

А, може, це востаннє, і доки є

У нас чим мучитись, муч мене

Це моє повстання, вимагаю в неба

Хоч якийсь ключ

Щоб зачинити себе від тебе подалі

Доки усе не мине

Споглядатиму далі

Пам'ятатиму день я

Заходь! Вибач, мушу на порозі привітати

Бо мушу тікати

Забудь! То не те, що варто пам'ятати

Я душу за спогад

О-о-о, душу за спогад

Віддам, віддам, віддам, віддам