Прага, 1930

Це повітря — вино з льоднику

Що було закорковане роки

Так дзвенять у морозному кроки

Мов по мідному йдеш хіднику

А раптовні сиренні гудки

Голосні як здається ніколи

Як яскраво вогні покололи

Темноликі дзеркала ріки!

О, як добре мені

Що оден, що голоднен

О, як легко мені

Тільки синії вина безоден

Тільки срібнії сурми сирен!

Чи ясніше вони угорі

Чи ясніш засвітились одбиті?

Як нові або щойно обмиті

Кришталіють нічні ліхтарі

О, як добре мені, що оден

О як легко мені, що голоден

Тільки синії вина безоден

Тільки срібнії сурми сирен

Із Подєбрад до Праги і назад

Щоб завтра знов полинути, як птиця

Якій ніде надовго не сидиться

Якій простір, вітер, а не сад

Хай вигнання часами у стократ

Бува темніш і тяжче, ніж темниця

Іще ясніш і різьбленіше сниться

На чорнім тлі золотоверхий град

О, як добре мені

Що оден, що голоднен

О, як легко мені

Тільки синії вина безоден

Тільки срібнії сурми сирен!