Верни до мене, пам'яте моя,
Нехай на серце ляже ваготою
Моя земля з рахманною журбою,
Хай сходить співом серце солов'я.
В гаю нічному, пам'яте, верни
Із чабрецю, із літа жаротою,
Хай яблука осіннього достою
В мої червонобокі виснуть сни.
Нехай Дніпра уроча течія,
Немов у сні у маячні струмує,
І я гукну, і край мене почує:
Верни до мене, пам'яте моя!.
Слова: Василь Стус
