Хлопчику, Хлопчику… (Live)

Хлопчику хлопчику знято з підрамника

Полотна надій моїх юних за гріш

Твого обличчя глевка кераміка

Все з чого маю писати вірш

Не цілування по темних скверах

Не з мокрих прилавків березовий сік

Я ж тепер вся в фешенебельній скверні

Котрій наймення

Бальзаківський вік

Хоч ти очима всю мене вимуч

Хлопчику хлопчику це вже не те

Я ж розжилася на власний імідж

Мені вже троянди шлють у готель

Але з липучих вогнів ресторанних

З високогір\'я сяйних авансцен

Виношу мов зяючу ніжну рану

Твоє сире півдитяче лице

Де вилиці круто

І губи вперто

Без жодної скази аж вогке а все ж

З таких проступає готовність на жертву

Як внутрішній відсвіт майбутніх пожеж

Стоять у зіницях засльозені свічі

І ще ти зостався такий один

Я упізнала тебе в обличчя

Пам\'яттю ґенів і сновидінь

Тремчу неначе автокатастрофу

Раптом угледіла на бігу

Такий медальйонно-різблений профіль

В юності міг би носити Богун

І ти ковтаєш клубок гарячий

Ти весь іще з борсань і мерехтінь

Хлопчику хлопчику я тебе бачу

Але не можу застерегти

Хлопчику хлопчику я тебе бачу

Але не можу застерегти

Хлопчику хлопчику знято з підрамника

Полотна надій моїх юних за гріш

Твого обличчя глевка кераміка

Все з чого маю писати вірш