Життя

Я чую голоси, які мені ані про що не говорять.

Я креслю мапу свого світу, починаючи із того, що поряд:

За його межами ховається десь Бог, якого я ще не бачив -

Я залишив для нього місце в куточку і десь на карті позначив.

Короткий зір потурбувався, щоб лиш зблизька все здавалось чіткішим.

Нерівне дихання збиває щоби світ я відкривав повільніше

Очі, вуха затулити, щоб ніхто не підглядав,

І навпомацки ходити – або пан, або пропав.

День минає, час спливає – вони віри вже не ймуть,

Сонце обрію сягає – скоро вже мене знайдуть.

Самому страшно прокидатись.

Самому страшно прокидатись.

Очі, вуха затулити, щоб ніхто не підглядав,

І навпомацки ходити – або пан, або пропав.

День минає, час спливає – вони віри вже не ймуть,

Сонце обрію сягає – скоро вже мене знайдуть.