Час Велеса (Заспів)

Багато говорили з поколінь до поколінь

Багато розтоптали вже і кинули в вогень

Хіба ще щось лишилося від старих балачок

Не знайдеш вже і записи тих старих думок

А ти колись сніжила не жаліючи ні хмар

Ні холоду, ні вітру, випускаючи пар

Хоч по зимі тебе кидали в обрядовий вогень

Ти поверталася щоразу як настане грудень.

Лишень на небі з'явиться осінній Світовит

На полі не лишилось ні пшениці, ні жит

За три дні Велес на сопілці вже заграє пісень

На горобиний стрибок щодоби коротшатиме день.

То час відкласти всьо, шо так горіло в руках,

Покласти меду з дідухами на рушник у покутах.

І дякувати богу, що вродила земля.

Ще вчора пишним житом колосились поля,

Тепер одна тілько лишилась борода для Ілля.

На обжинках колосся все зібрали в снопи,

Бо, чую, холодом повіє - не пройде і доби.

А за добру працю маємо і добрі врожаї

Бо На свято хто робив - то заслужили усі.

І знають - по весні настане сонячний день,

Бо добре назбирали на Сварожий вогень.

А він собі горітиме всю зиму по хатах,

Не задмухне ніхто навіть і вогника в свічках,

Бо сонце скоро теж собі відійде до сну

І білий світ на кілька днів порине в повну пітьму.

До Лелі ще чекати як повзти бідному раку

І ночі будуть довгі аж до самого світанку

Час Велеса настав - то час пізнати себе,

Бо чутно тихі кроки - то Вона уже йде...