Де було життя без гільз

Де воно літає скрізь

У коридор сидіть між стін

Тримаємось за руки, вірим, вірим як один

Де було життя без гільз

Де воно літає скрізь

У коридор сидіть між стін

Тримаємось за руки, вірим, вірим як один

М’яко кажучі, мм, м’яко не скажуть ні

Тут кожен день як останній і схожі усі дні

І всі старі фотографії зовсім не як нові

Я маю певні властивості не шукай де вони

Вона і досі носить квітку у своїм волосі

Жовто-блакитні кольори нас не змінеш зовсім

В тяжкі часи ми живемо, надію залишаємо

Життя без гільз все це можливо і тому ми встоїмо

Гей so so me, we winning slowly

Як то дивно ховатись в коридорі

Мати гнівне бажання викричати все назовні

Та прийде час ми заспіваєм україномовні

Декілька хвилин декілька годин один

Мрія за життя без гільз вони несуть нам біль

Сумно за людей сум розділять наче стейк

Усе в нас буде, все прибуде, буде новий день

Подивось у свої очі новий день уже настав мрії братик поруч головне щоб все ти не кидав,не блукав не шукав а мав в собі силу і дух знаешь я не пастир так не хочу що би ти потух

Тук тук поки сердце бьється значить все окей всі наші проблеми не проблеми в колі рідних людей

І той жаданий день наступить скоро я це знаю просто вірю просту надію свою не залишаю

Саншайн кожному у дім ми так любимо дим але не тот що заставляє нас бігти до стін тебе ляка пустий карман мене страх що один

Я співчуваю всім хто втратив хто був тут живим

Страх біль поруч на поміч маленькі оченята свято це вуста ніжно так промовляють слово тато є заради чого все підняти і жити у мирі без набоїв і без гільз у вільній Україні

Де було життя без гільз

Де воно літає скрізь

У коридор сидіть між стін

Тримаємось за руки, вірим, вірим як один

Де було життя без гільз

Де воно літає скрізь

У коридор сидіть між стін

Тримаємось за руки, вірим, вірим як один

Діти діти наші діти ясні оченята,

Ми за вас рідненьких переможем ката,

Ми повернемо вам садочки ,школу маму з татом,бо без вас нема життя нам наші янголята

Пам'ятайте мої діти ,що каже вам тато,не такий він же страшний карлик вовкулака,не одна його ракета смертельно крилата з поле зору не уйде від вашого тата,

За муйбутні мрії у вільній державі ,щоб в підвалах більше ви не спали,не тікали серед ночі ,маму не гукали,стояти треба до кінця нам так заповідали

Україна це країна - козацькая сила кожен хто прийде з війною буде тут могила,наші гори наші вітер наші крила вони були завжді вільні як і Україна

Їм не забрати наше право на життя.

Гільзи падають,як дощ,серед битого скла.

Дитині хочеться додому,але дому нема

І чоловік міняє кроси на тактичне взуття.

Три кімнати на окоп-альтернативи немає

Фотографія за броніком,де надпис «сім’я»

Життя без гільз,життя без гільз.

Вона в Європі,сумує за загиблим братом.

Робота до темна,за змогу оплатити кімнату.

Кожен день,вона запитує чого вона варта?

Кожну ніч,вона очікує на відповідь завтра.

Вона просто хоче миру у своїй країні,

Де майбутнє є для неї та її дитини.

Вона хоче повернути свою втрату.

Та немає вороття і немає завтра.

Він у столиці,в екрані рідні обличчя.

Всі здорові та живі,та болить за інших.

Досі інколи здається,що це йому сниться,

Та ракети за вікном пролітають дійсно.

Донати хлопцям на життя-як обов’язок.

Він як і ти,вірить в перший український пролісок.

Він як і ти,розуміє,що разом ми сила!

Згинуть наші вороженьки,Слава Україні!

Всі ми мали життя,де не було гільз,

Не було смерті,не було сліз.

Всі ми маємо надії та бажання.

І новий день настане,я знаю!

Ми повернемось додому,відбудуєм храми.

Завжди будем пам’ятати,кого вже немає.

Розгорнемо прапори у своїй країні.

Задля життя без гільз,маєм бути сильні.

Де було життя без гільз

Де воно літає скрізь

У коридор сидіть між стін

Тримаємось за руки, вірим, вірим як один

Де було життя без гільз

Де воно літає скрізь

У коридор сидіть між стін

Тримаємось за руки, вірим, вірим як один

Життя без гільз Життя без гільз

Життя без гільз Життя без гільз