Сонний день

Безтурботність і світлий спокій…

Сонний день всі думки придушив,

Не шумлять дерева високі,

Теплий мох підбирає кроки,

І крім нас — ні душі.

Мрії, спогади — усе згоріло…

Легко жить без великих хотінь!

Ніжно ранять промінні стріли

І зривають весняні крила —

В мережану тінь.

Але там, де берізка-пані

Шаль прозорий нам кинула в дар,

Всі думки колихнулись, п’яні,

І пориву втримати не в стані,

Піднялись аж до хмар!

Мрії… - все згоріло…

Легко жить без великих хотінь!

Ніжно ранять промінні стріли

І зривають весняні крила —

В мережану тінь.

Мрії… - все згоріло…

Легко жить без великих хотінь!

Ніжно ранять промінні стріли

І зривають весняні крила —

В мережану тінь.

Крила..

І зривають…

Спогади усі згоріли.

Сну нема! Ми б летіли в гори,

В височінь, аж на сонячний шпиль,

А за ним всю змору

Захлисне і напоїть море —

Тепле море — мов хміль!