Дівчинка із Київського гетто

Я дівчинка із Київського гетто

В моєму світі у людей нема інтернету

Усі життю радіють, стрибають по калюжах

Додому поспішають, бо кохані й небайдужі

Тут кожний мріє та обігріє

Тут кожний за тебе життя не жаліє

Вдягнувши сукню білую, я стану майже милою

Та, як завжди, сміливою, і прошепчу

Про те, як я тебе люблю

І мріями своїми огорну

Про те, як ти не застудив

Своїх гарячих крил

Про те, як, я тебе люблю

І мріями своїми огорну

Про те, як ти не застудив

Своїх гарячих крил

Ти в цьому так вродлив

Ти в цьому так вродлив

Що більш немає сил

Ти в цьому так вродлив

Ти в цьому так вродлив

Всі часи міняються

Люди обіймаються

Потім сваряться і розлучаються

Ніхто не бореться

Ніхто не молиться

Більшість підкоряється і не намагається

Слабкість не прикрасить

Сила не полюбить

Страх з радістю розщепить нас на атоми й згубить

До біса всі пророцтва!

Забий на неподобства!

Традиції диктують по праву первородства

А я на вушко прошепчу тобі

Як я тебе люблю

І мріями своїми огорну

Про те, як ти не застудив

Своїх гарячих крил

Про те, як я тебе люблю

І мріями своїми огорну

Про те, як ти не застудив

Своїх гарячих крил

Ти в цьому так вродлив

Ти в цьому так вродлив

Що більш немає сил

Ти в цьому так вродлив

Ти в цьому так вродлив