На кейптаун

Сідай, коли прийшов,

А як вже сів - то слухай

Про те, як мені друг

За жінку дав у вухо.

З хлопакою отим

З дитинства ми дружили,

Коли ганяли м'яч –

В одні ворота били.

Зростали як брати,

Через будинок жили,

Хороше чи лихе –

Завжди на двох ділили.

Списати на контрольній,

Комусь вибити щелепу –

Завжди він був готовий

Допомогти в халепі.

Ми мали спільну мрію:

До Африки, на плоті!

Мис доброї Надії,

Тоді назад, в Європу.

Та друг якогось літа

На кралі оженився

А що не мав де жити –

У мене оселився.

Зібрав я свої речі,

Що щастю заважати?

Дістанусь сам в Кейптаун,

Лишу на друга хату.

Та не фортить – в дорозі

Обчистили до нитки,

Мій закордонний паспорт –

То всі тепер пожитки.

Щоб якось заробити

На хліб і на дорогу,

Я мусив посуд мити,

Та кланятися в ноги

Та ось – на Батьківщині,

Вже на порозі дому,

Стрічає друга жінка:

– А ми хіба знайомі?

Не стерпів я образу,

Гукнув у двері: – Друже!

То на ось цю заразу

Зміняв ти свою душу?

У відповідь отримав

Із мотлохом валізу,

Ще й кулаком у вухо,

Щоб поважав «маркізу»…

Минуло кілька років,

Я звівся сам на ноги.

Розпочинаю вдруге

До Африки дорогу.

Спускаю пліт на воду,

Готові провіанти.

Залишилось вітрило

Щоглі прилаштувати.

Та ось знайома постать,

Худий, на штанях латка,

– Вдвох краще ніж одному,

Я теж тепер безхатько!

Приспів:

Зі зламаним пальцем кулак непевно б’є,

Без боцмана човен далеко не пливе,

Слабкий той вояка, якщо один у полі,

Без грошей зможу, без друзів –

Ніколи!