Черемшина

Знов зозулі голос чути в лісі,

Ластівки гніздечко звили в стрісі.

А вівчар жене отару плаєм,

Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Всюди буйно квітне черемшина,

Мов до шлюбу вбралася калина.

Вівчара в садочку, в тихому куточку,

Жде дівчина, жде.

Йшла вона в садок повз осокори,

Задивилась на високі гори.

Де з беріз спадають вранці роси,

Цвіт калини приколола в коси.

Ось і вечір – вівці біля броду,

З Черемоша п’ють холодну воду.

У садочку вівчара стрічає

Дівчинонька, що його кохає.