Повільний танець

Напевно це останній повільний танець Я поки ще кохаю, дивлюсь у очі У цій чарівній сукні мене згадаєш Бо серце забути мене не схоче І може це востаннє зірки на небі Розкажуть на двох про одне кохання Я не забуду день як ми натхненно Танцювали востаннє Ця історія про двох людей Написав про них один поет Вони читали зорі кожен день Наче заголовки із газет І про щось там тихо грав вініл А їм добре так було удвох І може це про нас чи так здалось мені У фільмах про любов Напевно це останній повільний танець Я поки ще кохаю, дивлюсь у очі У цій чарівній сукні мене згадаєш Бо серце забути мене не схоче І може це востаннє зірки на небі Розкажуть на двох про одне кохання Я не забуду день як ми натхненно Танцювали востаннє В обійми кидались голодні Додому в метро – за останні Вже холодно було надворі Та тепло під чай у вітальні А той вініл, він останню вже Дограє – вони не прощаються Повірила б що це не ми Та знов самотня прокидаюсь я Напевно це останній повільний танець Я поки ще кохаю, дивлюсь у очі У цій чарівній сукні мене згадаєш Бо серце забути мене не схоче І може це востаннє зірки на небі Розкажуть на двох про одне кохання Я не забуду день як ми натхненно Танцювали востаннє