Трубач (Лемберзька Катастрофа 1826 р.)

З отого дня суремного, як завалився ратуш

Усе навіки зважене і вписане в архів

"Понесено у людности

Не так велику втрату погиб трубач,

Двох жовнірів, кількох робітників"

Маленька апокаліпса на ринковому пляці:

З розпуки позіхнуло трагічне місто Львів

Мов гер таємний радник над аркушем реляції

Один трупач, твох шофнірів, кількох робітників

Зібрали вдовам на свічки, а матерям на ліки

Дітей забрали в інтернат на вулицю Сиріт

На поминках буяла чернь і мандрівні каліки

І гупав куксами о брук увесь калічий рід

(І кожен чесно їв, і пив, і плакав як умів:

Погиб трубач, двох жовнірів

Кількох робітників)

Поховані під вежею, вони ввійшли в комори

Де світло мре і твердне кров

Де вже не чути з тьми

Як на майданах і в шинках реве

Житейське море

Там інше світло і воно біліє над кістьми

Вони зійшли в підземну хлань

Немовби в інше місто

Їх не любили на землі й забули серед хмар

Ішов попереду трубач

Він дув натхненно й чисто

Так ніби не трубу тримав, а вогняний ліхтар

Коли ж посмертні очі в них зітліли, мов одежа

Вони злягли на дно камінь плече коло плеча

Лиш не вгавав, як джерело, і виростав, як вежа

Таємний і хрипкий сигнал відозва трубача