Мама! Як же я набрид сам собі, твій образ похмурий в печінці сидить
Ти мій хрестик на шиї низом догори - мій гепатит
Це правда! Моя реальність на нитці висить
На одного колобка 130 лисиць
Так було, коли на шнурку рукавиці носив
Тих суворіших зим
Я плавав! Завжди в собі тому топлюсь ніким
Бо, здається, я нарешті вже доплив за буйки
Рятувальне коло всі мені швиряють гуртом
Це просто бетон
Мама! Я кричу про тебе з білих кімнат
Там так чисто, а в мому роті повно гівна
Я боюся ним заляпати цей милий диван
За смертю двері зачиняємо
Сьогодні жити не встигаємо
Тоді в пісочниці не знав ніхто
Час пісок
Вже всі слова ми вимовляємо
Людей на відстані кохаємо
Лиш би не зникнув як хороший сон
Наш зв'язок
За смертю двері зачиняємо
Сьогодні жити не встигаємо
Тоді в пісочниці не знав ніхто
Час пісок
Вже всі слова ми вимовляємо
Людей на відстані кохаємо
Лиш би не зникнув як хороший сон
Наш зв'язок
