Глава 3: Довгоочікуваний чіл аут

Вже дуже довго крокуючи в сторону сходу, бард починає втомлюватись. Темніє. Саме час розкладати палатку і розпалювати вогнище.

Вже як 20 хвилин горів вогонь, як бард згадав, що йому казав один знайомий старий лицар перед мандрівкою.

Лицар:

Запам’ятай малий, в жодному разі не розпалюй вогнище серед поля, якщо подорожуєш один. Особливо якщо пішов на схід, бо опіздюлишся моментально!

Але Це все вже не хвилювало барда. Його очі повільно закривалися під натиском зоряного неба. Від дивився на зірки, і перекручував все своє життя.

Мотивація та успіх, помилки та жоскій крінж, залицяння до тої самої найк про і королівські полювання на квадроберів. Бідолашні діти християн...

Бард:

Тааак, іноді корисно залишатися наодинці...